Правове регулювання і порядок здійснення пробації в Україні

Вступ

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ ПРОБАЦІЇ

1.1. Становлення та розвиток інституту пробації у зарубіжних країнах

1.2. Поняття, завдання, види пробації

РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ПРОБАЦІЇ В УКРАЇНІ

2.1. Застосування пробації в Україні

2.2. Актуальні проблеми впровадження пробації в Україні

Висновки

Список використаних джерел

1. Коренюк А.А. Зарубіжний досвід співпраці органів пробації з релігійними організаціями у сфері запобігання рецидивним злочинам неповнолітніх. Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України.  № 1. 2016. С. 167–172.

2. Практика виконання альтернативних покарань. URL : http://uk.xlibx.com/4pedagogika/1272779-6-biblioteka-pracivnika-kriminalno-vikonavchoi-inspekciiinformaciyniy-byuleten-specialniy-vipusk-praktika-vikon.php

3. Європейські правила по пробації. Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи від 20 січня 2010 р. 

4. Гуманізація кримінального судочинства шляхом розвитку елементів служби пробації та реалізації програм примирення потерпілих та правопорушників. Методичні матеріали: За загальною редакцією Прокопенко Н. М. Київ, 2007. 64 с.

5. Богатирьова О. І. Сутність інституту пробації у сучасному зарубіжному праві. Ак¬туальні проблеми вдосконалення чинного законодав-ства України : збірник наукових статей. Випуск 31. Івано-Франківськ : Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. 2013. № 25. С. 254–261.

6. Вікторія А. Організація служби пробації в Україні. Підприємництво, господарство і право.  2017.  № 3.  С. 224–226.

7. Ягунов Д. Служба пробації: концепція, засади діяльності, організаційна структура. Відновне правосуддя в Україні.  2007.  № 1. С. 60–64.

8. Про пробацію: Закон України від 05.02.2015 р. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2015. № 13. ст.93

9.  Ягунов Д. В. Філософія пробації: трансформація поглядів на сутність та цілі поводження зі злочинцями (період після 1990-х років). Актуальні проблеми політики.  Одеса : Юридична література, 2011. № 41. С. 198–207.

10. Маланчук П. М. Пробація в Україні: бути чи не бути. Молодий вчений. 2016.  № 12. С. 598–601.

11. Ткачова О. В. Інститу пробації в Україні: історичний досвід і сучасний стан. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2016.  № 4. С. 68–71.

12. Аніщук В. Організація служби пробації в Україні. Підприємництво, господарство і право : кримінальне право. 2017.  № 3.  С. 224–226.

13. Марків С. Становлення та роль служби пробації в Україні. Актуальні проблеми правознавства.  2016.  № 3(7).  С. 78-82.

14. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11.07.2003 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2004. № 3-4. ст. 21

15. Турчина О. С. Інститут пробації: теоретичні та практичні аспекти діяльності. Науковий вісник публічного та приватного права.  2017.  № 2.  С. 259–263.

16. Яковець І. Ведення випадку в роботі із засудженими фахівців служби пробації : [методичні рекомен¬дації]. / Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні. 2015. URL : http://aph.org.ua/wp-content/uploads/2016/08/case-site.pdf

17. Чоботок А. В. Деякі питання діяльності працівників кримінально-виконавчої інспекції по виконанню завдань пробації. Порівняльно-аналітичне право.  2016.  № 1.  С. 320–322.

18. Про Державну кримінально-виконавчу службу України Закон України від 23.06.2005 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2005. № 30. ст.409.

19. Алексєєв І.С. Пробація як фактор підвищення ефективності функціонування пенітенціарної системи. Право і суспільство. 2017. № 3. С. 156-160.