Уповноважений Президента України з прав дитини

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ ОМБУДСМЕНА (УПОВНОВАЖЕНОГО)

РОЗДІЛ 2. УПОВНОВАЖЕНИЙ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ З ПРАВ ДИТИНИ В УКРАЇНІ

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ УПОВНОВАЖЕНОГО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ З ПРАВ ДИТИНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

1. Декларація про права дитини: Міжнародний документ від 20.11.1959 р.

2. Конвенція ООН про права дитини: Міжнародний документ від 20.11.1989 р.

3. Лінник Н. В. Захист права, свобод і законних інтересів дитини в Україні та світі. Порівняльно-аналітичне право. 2018. № 1. С. 365-367.      

4. Марцеляк О. В. Конституційно-правовий статус інституту омбудсмана: світовий досвід та українська модель: автореф..дис..канд..юр.наук: 12.00.02 «Конституційне право». Одеська національна юридична академія. 2004. с. 36.

5. Палєєва Ю. С. Спеціалізовані омбудсмени в зарубіжних країнах: досвід для України. Альманах міжнародного права. 2015. Вип. 7. С. 84-91.   

6. Рудік О., Лазарєва Л. Інститут спеціалізованого і місцевого омбудсмена як механізм захисту прав людини: зарубіжний досвід.  Офіційний веб-сайт Дніпропетровського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України.  URL: http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2011/2011_03(10)/11romlzd.pdf

7. Лесько Н. В. Загальна характеристика правового статусу уповноваженого Президента України з прав дитини. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Юридичні науки. 2015. № 827. С. 74-78.

8. Решетник Є. М. Інститут упованоженого з прав людини: історія та сучасність. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право.2013. Випуск 21. Частина II. Том 1. С. 248-250.

9. Закриницька В. О. Омбудсмен з прав дитини в механізмі державного захисту прав, свобод і законних інтересів дітей: зарубіжний. Вісник Академії правових наук України : зб. наук. пр. Х. : Право, 2012.2012 р. №4(71). С. 346-356.   

10. Чепульченко Т. О. Омбудсмен з питань захисту дітей: аналіз українського та зарубіжного досвіду. Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Політологія. Соціологія. Право. 2013. № 4. С. 154-158.   

11. Косінов С. А. Омбудсмен як інститут контролю за владою. Теорія і практика правознавства. 2015. Вип. 1.

12. Кудрявцева О. М. Уповноважений Президента України з прав дитини в механізмі захисту конституційних прав дитини. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. 2014. Вип. 34. С. 177-185.

13. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 р. № 2402-II. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 30, ст. 142.

14. Мельник Р. О. Міжнародні та національні гарантії забезпечення прав дитини в Україні. С. 91-92. Офіційний веб-сайт електронного архіву  Національної академії внутрішніх справ. URL: http://elar.naiau.kiev.ua

15. Сіра І. Б. Становлення інституту Уповноваженого з прав дитини в Україні. Державне управління: теорія та практика. 2012. № 2

16. Міщенко К.С., Кравченко М. В. Державна політика в фері захисту прав та благополуччя дітей: ретроспективний аналіз. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2017. № 3. С. 1-10.

17. Пономарьова Т. І. Інститут омбудсмена з прав дитини в Польщі та Україні – один із кроків до гуманізації ювенальної пенальної політики. Право і суспільство. 2015. № 3(3). С. 76-81

18. Левківський Б. К. Інститут дитячого омбудсмена в системі юрисдикційного захисту. Приватне право і підприємництво. 2014. Вип. 13. С. 60-63

19. Положення про Уповноваженого Президента України з прав дитини: Указ Президента України від 11.08.2011 р. № 811/2011.

20. Антонова О. Конституційно-правові основи участі Президента України у регулюванні шлюбу і сім’ї. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради Украни. 2017. № 5. С. 7-11.

21. Кудрявцева О. Конституційні та інституційні засади захисту прав дитини в Україні та Польщі: порівняльно-правовий аналіз. Історико-правовий часопис. 2016. № 2. С. 58-62.   

22. Закриницька В. О. Омбудсмен з прав дитини в механізмі державного захисту прав, свобод і законних інтересів дітей: зарубіжний досвід: Вісник Академії правових наук України : зб. наук. пр. Х. : Право, 2012. 2012 р. №4(71). С. 346-356

23. Бондарчук О. І.Діяльність омбудсмена у сферы захисту прав дітей в Україні. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2015. Випуск 3. Том 2. С. 50-53.

24. Держановська С. Л. Реалізація політико-управлінського лідерства Уповноваженим Президента України з прав дитини. Аспекти публічного управління. 2016. № 35-36. С. 54-62

25. Назарук Н. В. Розвиток інституту спеціалізованих омбудсманів в Україні. Політикус. 2016. Вип. 3. С. 73-79.

26. Денисенко Ю. М. Роль Уповноваженого Президента України з прав дитини у забезпеченні прав та законних інтересів малолітніх: адміністративно-правовий аспект. Молодий вчений. 2015. № 6(2). С. 120-122.   

27. Волкова Н. В. Захист прав та інтересів дитини Уповноваженим Президента України з прав дитини: окремі аспекти. Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку України в умовах європейської інтеграції : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 18 травня 2018 р.) У 2-х т. Т. 2 / відп. ред. Г.О. Ульянова. Одеса : Видавничий дім «Гельветика». 2018.  С. 586-589.

28. Меляков А. В., Машкіна О. І. Інститут омбудсмена в системі державного управління соціальним і гуманітарним розвитком. Вісник НУЦЗ. Серія: Державне управління. 2018. Випуск 9. С. 214-223. 

29. Гуріч В. О. Проблема розвитку інституту уповноваженого з прав дитини в Україні. Соціальна робота в Україні: теорія і практика. 2015. № 1-4. С. 119-125.

30. Гуріч В. О. Вектори розвитку інституту Уповноваженого з прав дитини в Україні. Пріоритетні напрямки розвитку суспільних наук у ХХІ столітті: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Херсон, 21-22 лютого 2014 р.)  Херсон: Вид. дом «Гельветика».  С. 75-79.