Земельне право

Задача з земельного права (Код: 17083)

Опис

Готова задача з земельного права на 100% авторська в мережі інтернет не розповсюджувалась, перевірена викладачем та успішно захищена студентом

Загальна кількість сторінок - 19


Зміст


У вересні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Імпульс") звернулося в господарський суду Сумської області із позовом до Сумської міської ради (далі - Рада), треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Керамейя" (далі - ТОВ "Керамейя"), позивач просив визнати за ним право користування земельними ділянками під нерухомістю в частині, необхідній для обслуговування нерухомості; визнати недійсними договір оренди від 11 липня 2007 року між Радою та ТОВ "Керамейя";
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 23 грудня 2004 року ТОВ "Імпульс" набув у власність нежитлові приміщення у м. Суми по вул. Пограничній, 47. Зазначені нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Суми.
Право власності на зазначену нерухомість зареєстровано позивачем 7 лютого 2005 року, про що свідчить відповідний запис про реєстрацію, здійснений комунальним підприємством "Сумське міське бюро технічної інвентаризації".
Позивач на підставі статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) 6 лютого 2007 року звернувся до Сумського міського управління земельних ресурсів з заявою про надання в оренду земельної ділянки, на якій розташована зазначена нерухомість. Листом від 8 лютого 2007 року N 760/01.19 Сумське міське управління земельних ресурсів повідомило позивача, що він зобов'язаний демонтувати належну йому нерухомість, яка знаходиться на спірній земельній ділянці.
В свою чергу, позивач звернувся з листом N 153 від 23 травня 2007 року до міського голови міста Суми, в якому повідомив, що не має наміру демонтувати належне йому на праві власності нерухоме майно та вдруге просив надати в оренду земельну ділянку, на якій це майно розташоване.
Водночас, за повідомленням Сумського міського управління земельних ресурсів спірна земельна ділянка згідно рішення Ради від 27 червня 2007 року виділена в оренду ТОВ "Керамейя" для розміщення заводу по виробництву будівельних матеріалів, що виключає можливість надання її у користування позивачу.
Рішенням господарського суду Сумської області в позові відмовлено. Рішення суду вмотивовано посиланням на те, що рішенням Ради від 25 квітня 2007 року ТОВ "Керамейя" було надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
На підставі наданого ТОВ "Керамейя" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Радою прийняте рішення від 27 червня 2007 року N 647-МР "Про припинення права користування земельною ділянкою ВАТ "Сумський завод гумотехнічних виробів" та надання в оренду земельної ділянки по вул. Погранична, 47 ТОВ "Керамейя" площею 25,6602 га терміном на 5 років. 11 липня 2007 року між Радою та ТОВ "Керамейя" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.
Зважаючи на викладене, а також з огляду на те, що позивач не надав доказів виникнення у нього відповідних прав у порядку, встановленому законодавством, суд зазначив про відсутність підстав для визнання за ТОВ "Імпульс" права користування спірною земельною ділянкою.
Крім того, суд вказав, що позивач, як на підставу своїх вимог про визнання за ним права на користування спірною земельною ділянкою, послався на договір купівлі-продажу від 23 грудня 2004 року, за яким він набув у власність від ТОВ "Сумиінвестпром" об'єкти нерухомості - нежитлові приміщення за адресою м. Суми, вул. Погранична, 47. При цьому в договорі зазначено, що дані приміщення розташовані на земельній ділянці Ради. Згідно довідки Сумського міського управління земельних ресурсів від 23 грудня 2004 року N 4647/01-20 право власності або право користування (в тому числі на умовах оренди) на земельну ділянку по вул. Погранична, 47 за ТОВ "Сумиінвестпром" не зареєстровано.
Позивач до лютого 2007 року не вчиняв дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщена його нерухомість, чим не виконав вимоги статті 120 ЗК України, чинної на той час. Редакція статті 120 ЗК України, на яку посилається позивач набрала чинності з 20 червня 2007 року, тобто, після укладення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості та після подання заяви ТОВ "Імпульс" до Ради щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою.
Позивач оскаржив рішення суду першої інстанції посилаючись на статті 203, 215 ЦК України, статті 116, 124, 125 ЗК України та статтю 16 Закону України "Про оренду землі" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
Яке рішення повинен прийняти суд апеляційної інстанції? Складіть мотивоване рішення.


Задача № 2

До господарського суду Дніпропетровської області з позовом СПД - фізична особа надалі Підприємець до Криворізької міської ради про спонукання до прийняття рішення.
Судом було встановлено наступне.
Підприємець 06.10.2003 звернулася з клопотанням до Криворізької міської ради про продаж її земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 5,40 кв. м під розміщеним торговельним кіоском в мікрорайоні "Сонячний", 22, яка знаходиться в межах земель відповідача. До клопотання були додані документи, що підтверджують її право власності на торговельний кіоск та документи, що підтверджують оренду позивачем цієї земельної ділянки.
Відповіді на зазначене клопотання від відповідача не надходило, що і стало підставою для звернення позивача в суд з позовом про зобов'язання ради прийняти рішення про продаж земельної ділянки.
Правовідносини, що склалися, регулюються ст. ст. 127, 128 Земельного кодексу України, Указом Президента України N 32/99 від 19.01.99 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення".
Зазначеними нормативними актами встановлено, що продавцями земельної комунальної власності є відповідні міські ради. Згідно ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення питань регулювання земельних відносин, керуючись законом. В ст. 4 Указу Президента України "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" зазначено, що рішення про продаж земельних ділянок органи виконавчої влади приймають за попереднім погодженням цих питань на сесіях відповідних рад.
Судом встановлено, що заява підприємця про продаж земельної ділянки на сесії міської ради не розглядалася.
В ст. 128 Земельного кодексу України, що регламентує порядок продажу земельних ділянок зазначено, що міська рада у місячний термін розглядає заяву покупця і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови. Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Цією ж статтею 128 Закону України регламентовано, що відмова місцевої ради в продажу земельної ділянки може бути оскаржена в суді.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2004 позовні вимоги задоволено з тих підстав, що в Земельному кодексі України міститься вичерпний перелік підстав для відмови в задоволенні заяви про продаж земельної ділянки у власність, на наявність яких відповідач не посилається.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2004 року рішення місцевого суду скасовано. В позові відмовлено з тих підстав, що питання стосовно продажу земельних ділянок і прийняття з цього приводу відповідних рішень розглядаються тільки на пленарному засіданні ради, тобто на сесії. Клопотання позивача на сесії не розглядалося. Господарський суд у даному випадку підмінив орган місцевого самоврядування, що не відповідає вимогам Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
Підприємець в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова не відповідає вимогам ст. 128 Земельного кодексу України, де зазначено, що клопотання про придбання землі відповідача рада розглядає в місячний строк і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову із зазначенням причин відмови. Відповідно до п. 4 ч. 2 Порядку подання заяви про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99 N 440, рішення про відмову в продажу такої земельної ділянки, а також залишення заяви (клопотання) покупця без розгляду більше місяця може бути оскаржено у судовому порядку.
Яке рішення повинен прийняти суд касаційної інстанції?

Задача № 3
Міська рада в 2006 р. прийняла рішення про скасування свого раніше прийнятого (у 2004 р.) рішення про надання підприємству “Т” в оренду земельної ділянки для будівництва торгівельного центру, мотивуючи це тим, що земельна ділянка була неправомірно одержана у користування (проект відведення земельної ділянки не пройшов погодження із органами охорони культурної спадщини).
Підприємство оскаржило рішення ради до суду мотивуючи тим, що орган місцевого самоврядування має право припинити право користування лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу недійсними. Самостійно ж відмінити раніше прийняте рішення міська рада не мала права.
Чи підлягає позов задоволенню?

Задача № 4

У грудні 2007 року ТОВ "Аветра" звернулося до господарського суду Волинської області з позовною заявою до приватної виробничо-комерційної фірми "Алькор" про зобов'язання укласти між ними договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3838 га, що призначена для будівництва автозаправного комплексу у зв'язку з укладенням договору про наміри майбутньої купівлі-продажу земельної ділянки від 12 липня 2007 року та попереднього договору від 31 серпня 2007 року і додаткового договору до попереднього договору від 12 листопада 2007 року, посвідчених нотаріусом, зобов'язання за якими з попередніх оплат у сумі 126000 грн. і 133464 грн. покупцем було виконано, а продавець прийнявши оплату після одержання державного акту на право власності на земельну ділянку, відмовившись від одержання проекту основного договору, ухилився від укладення основного договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Позов обґрунтовано посиланням на ч. 2 ст. 220 ЦК України, ст. ст. 635, 657 ЦК України та ст. 182 ГК України. Та тим, що за листом позивача від 15 листопада 2007 року на адресу відповідача було надіслано два примірники договору купівлі-продажу від 15 листопада 2007 року та вказано на необхідність з'явлення до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору. За написом кур'єрської служби адресат зазначену доставку не прийняв.
Державний акт на право власності на земельну ділянку було видано відповідачу 20 листопада 2007 року з цільовим призначенням для будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування автомобілів.
За умовами п. 1 попереднього договору від 31 серпня 2007 року сторони зобов'язалися укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки не пізніше ніж 1 жовтня 2007 року, а в п. 2 цього договору передбачено зобов'язання відповідача укласти основний договір протягом 5 календарних днів після отримання правовстановлюючих документів.
Заперечуючи проти укладення основного договору купівлі-продажу земельної ділянки, відповідач зазначав проте, що за умовами попереднього договору та основного договору предметом продажу була земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва автозаправного комплексу, а в державному акті на право власності на цю земельну ділянку її цільове призначення, визначено під будівництво автостоянки та станції технічного обслуговування автомобілів.
Чи підлягає позов задоволенню?

Задача № 5
До суду звернувся прокурор Київської області в інтересах держави в особі Київської облдержадміністрації з позовом до 1. Бориспільської райдержадміністрації; 2. Фермерського господарства "Розділля-2004" про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2004.
В позові зазначається, що ФГ "Розділля-2004" придбало у Бориспільської райдержадміністрації за спірним договором купівлі-продажу 6,4 га земель під болотами та 1,4 га земель, що знаходяться під водою.
На думку прокурора чинним законодавством передбачено лише один випадок, коли землі водного фонду (невеликі - до 3 гектарів ділянки під замкненими природними водоймами) можуть передаватись у приватну власність для ведення фермерського господарства, в тому числі і на платній основі. Таким чином, відповідачами порушено норми матеріального права, а саме ч. 2 ст. 59, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, ч. 8 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" та ст. 31 Закону України "Про оренду землі". Тому позивач вимагає визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2004.
Чи підлягає позов задоволенню?

Задача № 6

ТОВ "Марс" звернулось до суду позовом до Київської міської ради про визнання недійсним рішення від 26.06.2007 та поновлення договору оренди земельної ділянки.
Позивач зазначає, що з врахуванням положень ст. 210 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" трьохрічний строк дії укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Марс" договору оренди земельної ділянки від 24.05.2004 року закінчився 22.06.2007 року.
На виконання п. 11.7 цього договору, яким передбачено порядок реалізації переважного права орендаря на поновлення договору, ТОВ "Марс" 22.02.2007 р., 26.03.2007 р, 26.04.2007 р. та 22.05.2007 р. надсилав листи до орендодавця з проханням продовжити договір оренди земельної ділянки, які залишені без уваги Київської міської ради.
Відповідно до рішення Київської міської ради від 26.06.2007 № 1031/1692 рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки від 24.05.2004 приймалося на підставі численних скарг мешканців сусідніх житлових будинків, проте, статті 141, 143 Земельного кодексу України, якими встановлено вичерпний перелік підстав для припинення та примусового припинення за рішенням суду права користування земельною ділянкою, не містять такої підстави як численні скарги мешканців житлових будинків. Окрім того, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції ради не віднесено вирішення питань про відміну чи скасування повністю або частково своїх власних рішень.
Таким чином, у Київської міської ради не було законних підстав для відмови в поновленні договору оренди земельної ділянки від 24.05.2004, а, отже, рішення від 26.06.2007 порушує права та охоронювані законом інтереси товариства-позивача.
Позивач просив суд про визнання договору оренди земельної ділянки від 24.05.2004 поновленим.
Чи підлягає позов задоволенню?

Як отримати роботу?

  1. Натисніть кнопку "ПРИДБАТИ"
  2. Перейдіть до оформлення замовлення
  3. Введіть необхідні дані
  4. Оплатіть замовлення зручним для вас способом
  5. Надійшліть нам листа з датой і часом оплати
  6. Отримайте лист з готовою роботою
Copyright MAXXmarketing GmbH

Потрібна індивідуальна робота? Замовляй зараз!

Ми напишемо якісну 100% авторську роботу, строком від 3х днів

Зробивши замовлення у нас, ви збережете свій час і нерви, адже роботу для вас буде писати дипломований фахівець.

 ЗАМОВИТИ РОБОТУ


Пошук